Kavanah 2

In the spirit of psychohistorical materialism, we have decided to ensure a permanent place for nature in the history of art. Our journey is shaped by a desire that compels us to transcend urban conventions and make space for trees and nature. Looking at the mountain and looking at Berlin, we realize the importance of this pivotal moment that allows us to acquaint ourselves with the new.

Leaves gaze towards the city, Berlin lies below near the foot of the mountain, the midpoint of the path, the place of decision-making. If you wish to continue, you should familiarize yourself with the rules of the Psychohistorical Journey to the Wrong Sea.

Law 2

1.

Do not limit yourself to the systematization of Trees in this forest. Study their intellectual legacy in the context of their ideas to avoid distortions and misinterpretations.

2.

Explore the intellectual heritage of the Trees in this forest in relation to their lives and the circumstances that shaped them. Understand the motivations caused by external and internal factors to get a complete picture of them.

3.

Grasp these trees in this forest in their maximum integrity. Avoid splitting into aspects and highlighting dominant characteristics. Judge trees not only from individual branches. This approach limits understanding and makes the Trees in the Forest more ambiguous.

4.

Every Tree in this forest is a thinker, so a unique way of understanding is required. There is no universal key or algorithm that applies to everyone. Different thinkers require different approaches, their teachings and lives are unique and unrepeatable.

 5.

Use an individualized method, immersing yourself in a specific situation. The truth is always abstract, and immersion in the situation helps to get closer to it. Avoid generalizations and consider the context to understand the true meaning.

6.

Use a psychological approach to explain the behavior and ideas of the Trees in this forest. Understanding how they arrived at their ideas helps determine their value and truth.

You may think that the authors have decided to drive you into a mystical experience, but they are simply in the grip of the merciless Anthropocene.

Next, you have to make a choice whether you continue your journey or return to Berlin. There he is, look at him.

Кавана 2 

У дусі психоісторичного матеріалізму ми вирішили забезпечити природі постійне місце в історії мистецтва. Наша подорож сформована прагненням, яке спонукає нас виходити за межі міських умовностей і звільняти місце для дерев і природи. Дивлячись на гору та дивлячись на Берлін, ми усвідомлюємо важливість цього переломного моменту, який дає нам можливість познайомитись з новим. 

Листочки поглядають у бік міста, Берлін лежить унизу біля підніжжя гори, точка середини шляху, місце прийняття рішення, якщо хочете йти далі, то вам слід ознайомитися з правилами Психіатричної подорожі до неправильного моря.

Закон 2

1.

Не обмежуйтесь систематизацією Дерев у цьому лісі. Вивчайте їхню інтелектуальну спадщину в контексті їхніх ідей, щоб уникнути спотворень та неправильної інтерпретації.

 2.

Вивчайте інтелектуальну спадщину Дерев у цьому лісі у зв’язку з їхнім життям та обставинами, які їх формували. Розумійте мотиви, викликані зовнішніми та внутрішніми факторами, щоб отримати повне уявлення про них.

 3.

Осягайте ці дерева в цьому лісі в їх максимальній цілісності. Уникайте дроблення на аспекти та виділення переважаючих характеристик. Судіть про Дерева не лише з окремих гілок. Такий підхід обмежує розуміння та робить Дерева у лісі більш однозначними.

 4.

Кожне Дерево в цьому лісі є мислителем, тому потрібен унікальний спосіб розуміння. Немає універсального ключа чи алгоритму, застосовуваного всім. Різні мислителі вимагають різного підходу, їх вчення та життя унікальні та неповторні.

 5.

Використовуйте індивідуалізуючий метод, занурюючись у конкретну ситуацію. Істина завжди абстрактна, і занурення у ситуацію допомагає наблизитися до неї. Уникайте узагальнень та враховуйте контекст, щоб зрозуміти справжнє значення.

6.

Використовуйте психологічний підхід для пояснення поведінки та ідей Дерев у цьому лісі. Розуміння того, як вони дійшли своїх ідей, допомагає визначити їх цінність і істинність.

Вам може здатися, що автори вирішили загнати вас у містичний досвід, але вони просто знаходяться в лапах нещадного антропоцена.

Далі вам потрібно зробити вибір, продовжуєте ви шлях або повертаєтеся до Берліна. Он він, дивіться на нього.

Kavanah 4

With boundless reverence and unwavering devotion, I call upon the ancient and mystical power inherent in each alphabet. When I pronounce these sacred sounds, I open the door to the depths of my soul and reveal the divine wisdom hidden within. Each letter carries its own unique resonance, a symphony that resonates with my essence. Thanks to the supernatural power of these sacred letters, I have gained clarity, insight, and a deep understanding of the purpose of my existence. May their resonating vibrations continue to guide my path, nourish my soul and my connection to the psychohistorian.

With sincere gratitude and unwavering faith, I invoke powerful forces as I raise this wooden structure that is a testament to Human ingenuity and creativity. I acknowledge the dedication and labor that went into its creation, and I recognize its status as a vessel of the infinite potential that the Psychohistorical Book gives us. As I release it into the vast expanse of air, may it transcend earthly limitations and carry the dreams, hopes, and aspirations of its creators. With this act, I honor the extraordinary power of craftsmanship and our ability to create expressions of inspiring art from raw materials. As it soars above, I express my humblest gratitude to the Psychohistorian who has gifted us with the metaphysical ability to transform raw materials into objects of art.

Кавана 4

З безмежним благоговінням і непохитною відданістю я звертаюся до давньої та містичної сили, закладеної в кожній букві. Коли я вимовляю ці священні звуки, я відкриваю двері в глибини своєї душі і відкриваю приховану всередині божественну мудрість. Кожна літера несе свій унікальний резонанс, симфонію, яка резонує з моєю суттю. Завдяки трансцендентній силі цих священних літер я отримав ясність, проникливість і глибоке розуміння мети мого життя. Нехай їхні гучні вібрації продовжуватимуть направляти мій шлях, живити мою душу та мій зв’язок із психоісториком.

З щирою вдячністю та непохитною вірою я закликаю могутні сили, піднімаючи цю дерев’яну конструкцію, яка є свідченням людської винахідливості та творчості. Я визнаю відданість і працю, які були витрачені на їх створення, і визнаю їхній статус посудини безмежного потенціалу, який дарує нам Психоісторичная Книга. Коли я випускаю її в безмежний простір повітря, нехай вона виходить за межі земних обмежень і несе в собі мрії, надії та прагнення своїх творців. Цим актом я вшановую надзвичайну силу майстерності та нашу здатність створювати вираження що надихає мистецтва із сировини. Оскільки він злітає вище, я висловлюю свою скромну вдячність Психоісторику, який обдарував нас метапсихічною здатністю перетворювати сировину на предмети мистецтва.

Kavanah 3

Tree-skin

ILet’s take our word for it that in addition to the skin, a person also has an Ego-skin, its goal is to cover the entire psychic apparatus. Ego-skin is often depicted as a bark, inside of which is the Core — Desire. Both terms need each other, both cannot exist separately. For example, a pig is a container, a living vessel for fat, it can store fat in itself, without affecting it and without changing under its influence. A pig can be replaced by another pig without harm to the fat. Rather, a pig is not very appropriate, a stuffed pig might be better, a vessel that is filled with lard and garlic, delicious if spread on bread.

The skin-ego is a contenant only if it has the tendency to contain, localize, and subsequently differentiate bodily sources. The Desire is experienced as an impulse, as a driving force, only if it encounters boundaries and specific points of inclusion in the psychic space where it unfolds, and if its source is projected onto sensitive areas of the body. This interconnection of skin and core provides the basis for a sense of the continuity of the Self.

The deformation of the skin—sometimes real, more often imagined—is a dramatic attempt to establish the boundaries of the body and self, to create a sense of inviolability and connection. The Viennese artist Rudolf Schwarzkogler took his own body as an object of art, gradually removing pieces of his skin until it led to his death. He photographed himself during this operation, and the photographs became an exhibit in Kassel, Germany.

Pork meat is very popular in Kassel, it is very tasty there, especially in beer bars.

Dialog 

Sweet smile consultant

Rivka, hello. My name is Sweet Smile and I am a psychologist. Today I am here to help you as much as I can. I hear you are having a hard time. I can only imagine how many feelings you are experiencing right now and how difficult it is to find a place for them at least somewhere.

Noga

I suffer, it hurts a lot. This pain inside, the torture does not stop, my efforts to resist are futile. Everything makes no sense. No one will make sense, even the oligarchs or Elon Musk. This is a stillborn world, just a planet. And I’m scared. And it’s funny from fucking people, I hate them.

Why are little girls wrapped up and cut into their clitoris, and married at 14 to an old uncle, and deprived of their education?

Sweet smile consultant

I can merely begin to fathom the anguish that grips you, witnessing these atrocities in the very realm that molded you. Your words emanate weariness, a deep disillusionment, as if resistance against this malevolence is a futile charade. Tell me, Noga, what have you strived to defy?

Noga

A day shall dawn, engulfing all in a desolate void. No souls shall remain, not even those hidden in their feeble sanctuaries. Even the ravens, feasting on the putrid remnants of their dilapidated corpses, shall abandon these forsaken lands. Time, the insatiable devourer, shall reduce nations to smoldering ash. I am the personification of this desolation, exacting vengeance for the Pharisees, Roma, liberals, revolutionaries, and all who dared challenge the inertia of our damned world.

Sweet smile consultant

It seems that you put a lot of effort and yourself into trying to change something, but, unfortunately, you did not see any changes?

Noga

Zeev, Izya, Nikita, Joachim, Zalman, Riaru, Shavul, Mallmmutt, Khadija, Kalya, Rakra, Pima, Fima, Mahfa, Carmel, Rommel, Abraham, Israel, Allon, Bahor… I CAN’T DO THIS MUCH MORE!!!

Sweet smile consultant

Noga, when you talk about all these people, it seems that there is so much pain that it cannot be covered. But I’m here with you now and I want to support you. Tell me, can you do one exercise with me right now that might help to reduce the level of tension a little?

Tell me, what would you like to be here right now?

Noga

I want to be a dictator.

Fuck, I’ll be the first woman to turn out to be a dictator!

Well, I really hate a totalitarian society.

For me there is not a single flame of the sun, only the eternal bitch night.

Кавана 3

Дерево-шкіра

Давайте повіримо на слово, що окрім шкіри в людини є Я-шкіра, її мета охопити весь психічний апарат. Найчастіше Я-Шкіру зображують як кору, всередині якої знаходиться Ядро — потяг. Обидва терміни потребують один одного, обидва не можуть існувати окремо. Наприклад, свиня є контейнером, живою судиною для сала, вона може зберігати в собі сало,

не впливаючи на нього та не змінюючись під його впливом. Свиню можна замінити іншою свинею без шкоди для сала. Швидше свиня не дуже доречно, може бути краще фарширована свиня, посудина, яка наповнена салом із часником, смачно, якщо намазати на хліб.

Я-шкіра є контенантом лише в тому випадку, якщо вона має прагнення контейнування, локалізації та згодом диференціації тілесних джерел. Потяг переживається як імпульс, як рушійна сила, тільки якщо воно стикається з межами та конкретними точками включення в психічний простір, де воно розгортається, і якщо його джерело проектується на чутливі ділянки тіла. Це взаємозв’язок шкіри ядра забезпечує основу відчуття безперервності Самості.

Деформація шкіри — іноді реальна, найчастіше уявна — є драматичною спробою встановити межі тіла і Я, створити відчуття недоторканності та зв’язку. Віденський художник Рудольф Шварцхоглер сприймав своє власне тіло як об’єкт мистецтва, поступово знімаючи з себе шматки шкіри до того часу, поки це призвело до його загибелі. Він фотографував себе під час цієї операції, і фотографії стали експонатом виставки у Касселі, Німеччина.

У Касселі дуже люблять свиняче м’ясо, там воно дуже смачне, особливо у пивних барах.

Діалог

Мила усмішка консультант

Noga, привіт. Мене звати Sweet Smile і я психолог. Сьогодні я тут, щоб допомогти вам, чим можу. Я чую, тобі важко. Я тільки уявляю, скільки почуттів ти зараз відчуваєш і як важко хоч десь знайти їм місце.

Noga

Я страждаю, мені дуже боляче. Цей внутрішній біль, тортури не припиняються, мої зусилля чинити опір марні. Все безглуздо. Ніхто не зрозуміє, навіть олігархи чи Ілон Маск. Це мертвонароджений світ, просто планета. І мені страшно. І це смішно від ебаних людей, я їх ненавиджу.

Чому маленьких дівчаток кутають і ріжуть їм клітор, а в 14 років видають заміж за старого дядька і позбавляють їх освіти?

Мила усмішка консультант

Я лише починаю розуміти біль, який охоплює вас, коли ви спостерігаєте ці жорстокості в тому самому царстві, яке вас сформувало. Ваші слова випромінюють втому, глибоке розчарування, наче опір цій зловмисності — марна шарада. Скажи мені, Нога, що ти прагнув заперечити?

Noga

Настане день, поглинувши все безлюдною порожнечею. Жодна душа не залишиться, навіть ті, що сховані у своїх слабких святилищах. Навіть ворони, ласуючи гнилими залишками своїх напівзруйнованих трупів, покинуть ці покинуті землі. Час, ненаситний пожирач, перетворить нації на тліючий попіл. Я – уособлення цього спустошення, що мститься фарисеям, ромам, лібералам, революціонерам і всім, хто насмілився кинути виклик інертності нашого проклятого світу.

Мила усмішка консультант

Здається, ви доклали багато зусиль і себе, щоб щось змінити, але, на жаль, змін не побачили?

Noga

Зеєв, Ізя, Микита, Йоахім, Залман, Ріару, Шавул, Маллмутт, Хадіджа, Каля, Ракра, Піма, Фіма, Махфа, Кармель, Роммель, Авраам, Ізраель, Аллон, Бахор… Я НЕ МОЖУ РОБИТИ ЦЬОГО БІЛЬШЕ !!!

Мила усмішка консультант

Noga, коли говориш про всіх цих людей, то здається, що там стільки болю, що його неможливо охопити. Але я зараз тут з вами і хочу вас підтримати. Скажіть, чи можете ви зараз зробити зі мною одну вправу, яка допоможе трохи знизити рівень напруги?

Скажи мені, що б ти хотів бути тут прямо зараз?

Noga

Я хочу бути диктатором.

Бля, я стану першою жінкою, яка виявиться диктатором!

Ну, я дуже ненавиджу тоталітарне суспільство.

Для мене немає жодного вогню сонця, тільки вічна сучина ніч.

Kavanah 2

In the spirit of psychohistorical materialism, we have decided to ensure a permanent place for nature in the history of art. Our journey is shaped by a desire that compels us to transcend urban conventions and make space for trees and nature. Looking at the mountain and looking at Berlin, we realize the importance of this pivotal moment that allows us to acquaint ourselves with the new.

Leaves gaze towards the city, Berlin lies below near the foot of the mountain, the midpoint of the path, the place of decision-making. If you wish to continue, you should familiarize yourself with the rules of the Psychohistorical Journey to the Wrong Sea.

Law 2

1.

Do not limit yourself to the systematization of Trees in this forest. Study their intellectual legacy in the context of their ideas to avoid distortions and misinterpretations.

2.

Explore the intellectual heritage of the Trees in this forest in relation to their lives and the circumstances that shaped them. Understand the motivations caused by external and internal factors to get a complete picture of them.

3.

Grasp these trees in this forest in their maximum integrity. Avoid splitting into aspects and highlighting dominant characteristics. Judge trees not only from individual branches. This approach limits understanding and makes the Trees in the Forest more ambiguous.

4.

Every Tree in this forest is a thinker, so a unique way of understanding is required. There is no universal key or algorithm that applies to everyone. Different thinkers require different approaches, their teachings and lives are unique and unrepeatable.

 5.

Use an individualized method, immersing yourself in a specific situation. The truth is always abstract, and immersion in the situation helps to get closer to it. Avoid generalizations and consider the context to understand the true meaning.

6.

Use a psychological approach to explain the behavior and ideas of the Trees in this forest. Understanding how they arrived at their ideas helps determine their value and truth.

You may think that the authors have decided to drive you into a mystical experience, but they are simply in the grip of the merciless Anthropocene.

Next, you have to make a choice whether you continue your journey or return to Berlin. There he is, look at him.

Кавана 2 

У дусі психоісторичного матеріалізму ми вирішили забезпечити природі постійне місце в історії мистецтва. Наша подорож сформована прагненням, яке спонукає нас виходити за межі міських умовностей і звільняти місце для дерев і природи. Дивлячись на гору та дивлячись на Берлін, ми усвідомлюємо важливість цього переломного моменту, який дає нам можливість познайомитись з новим. 

Листочки поглядають у бік міста, Берлін лежить унизу біля підніжжя гори, точка середини шляху, місце прийняття рішення, якщо хочете йти далі, то вам слід ознайомитися з правилами Психіатричної подорожі до неправильного моря.

Закон 2

1.

Не обмежуйтесь систематизацією Дерев у цьому лісі. Вивчайте їхню інтелектуальну спадщину в контексті їхніх ідей, щоб уникнути спотворень та неправильної інтерпретації.

 2.

Вивчайте інтелектуальну спадщину Дерев у цьому лісі у зв’язку з їхнім життям та обставинами, які їх формували. Розумійте мотиви, викликані зовнішніми та внутрішніми факторами, щоб отримати повне уявлення про них.

 3.

Осягайте ці дерева в цьому лісі в їх максимальній цілісності. Уникайте дроблення на аспекти та виділення переважаючих характеристик. Судіть про Дерева не лише з окремих гілок. Такий підхід обмежує розуміння та робить Дерева у лісі більш однозначними.

 4.

Кожне Дерево в цьому лісі є мислителем, тому потрібен унікальний спосіб розуміння. Немає універсального ключа чи алгоритму, застосовуваного всім. Різні мислителі вимагають різного підходу, їх вчення та життя унікальні та неповторні.

 5.

Використовуйте індивідуалізуючий метод, занурюючись у конкретну ситуацію. Істина завжди абстрактна, і занурення у ситуацію допомагає наблизитися до неї. Уникайте узагальнень та враховуйте контекст, щоб зрозуміти справжнє значення.

6.

Використовуйте психологічний підхід для пояснення поведінки та ідей Дерев у цьому лісі. Розуміння того, як вони дійшли своїх ідей, допомагає визначити їх цінність і істинність.

Вам може здатися, що автори вирішили загнати вас у містичний досвід, але вони просто знаходяться в лапах нещадного антропоцена.

Далі вам потрібно зробити вибір, продовжуєте ви шлях або повертаєтеся до Берліна. Он він, дивіться на нього.

Kavanah 1

Why are there no photographs on graves?

Modern Hebrew is characterized by the fact that it does not distinguish between grammatical person at all. The same rules apply to any person. It doesn’t matter if you’re speaking in the first or second person; shifter categories (see Jakobson) in grammar remain unchanged. In such a situation, it is very difficult to determine which person is being referred to, but instead, the distinction by gender is emphasized. All pronouns, except for «I» and «we,» are associated with Grammatical gender. For example, «you» in masculine gender will differ from «you» in feminine gender.

The letter Vav in the middle of a word is preserved for each person and gender of that tense, and for the feminine gender, a Tav is added at the end.

Based on this, it can be assumed that immortality is not subject to the grammatical category; it cannot be a specific case or an ontological error. To put it more simply, in even simpler and clearer terms, directly and straightforwardly, immortality cannot occur for one person alone; it only happens simultaneously for everyone at once.

In that case, photographs are not necessary. At the right moment, during the moment of rectification (Tikkun), everyone will be elevated without queue, without hierarchy or order, regardless of the location of the grave or the size, color, or quality of the photograph taken.

Magic words 1

Let my words resonate softly and melodiously,

In this world where individuals remain undifferentiated,

Where the rules are the same, equal for all,

And Gramma gender is but a language-bound secret.

Immortality, beyond the grasp of grammar,

Eludes comprehension within rules and categories.

It dwells within each of us, in our uniqueness,

Swiftly rectifying all misunderstandings.

Photographs are unnecessary,

Your presence no longer tied to appearance.

All shall rise at the appointed moment, as in paradise,

Without hierarchy, without order, in silence.

May every soul ascend,

Regardless of where and whether a photograph is held.

The house shall be concealed in the foliage,

Let us come together to behold it as one.

Кавана 1

Чому на могилах немає фотографій?

Сучасний іврит характеризується тим, що в ньому взагалі не розрізняються особи. Для будь-якої особи діють одні й ті самі правила. Неважливо, чи говориш ти від першої особи, чи другої, Шифтерні категорії (дивись Якобсона) в граматиці не піддаються зміні. В такій ситуації дуже складно визначити, від якої особи зараз йде мова, але замість цього особливо підкреслюється відмінність за родами. Усі займенники, крім «я» і «ми», пов’язані з родом. Наприклад, «ти» в чоловічому роді буде відрізнятися від «ти» в жіночому.

Літера Вав посередині слова зберігається для кожної особи і роду цього часу, а для жіночого роду на кінці додається Тав.

Виходячи з цього, можна припустити, що безсмертя не піддається граматичній категорії, воно не може бути окремим випадком або онтологічною помилкою, або, якщо сказати простіше, не можна погоджувати дієслово за особою. Щоб сказати ще простіше, ну так зовсім просто і зрозуміло, прямо в лоб, безсмертя не може настати для однієї людини, воно буває тільки одночасно для всіх і зразу.

В такому випадку фотографії не потрібні, в потрібний момент, в момент виправлення (Тіккун)  всі звільняться без черги, без ієрархії або порядку, незалежно від місця розташування могили або розміру фотографії, кольору чи якості зробленого знімка.

Чарівні слова 1

Нехай слова мої звучать м’яко та дзвінко,

У цьому світі, де особи не розрізняються,

Де правила одні, усім однакові,

А рід залишився лише в мові, прихований.

Безсмертя, граматиці непідвладне,

Не пізнається у правилах та категоріях.

Воно живе у кожному, у нашій самості,

Миттєво виправляє всі непорозуміння.

Фотографії не потрібні,

Твоя присутність більше не пов’язана із зовнішністю.

Усі піднесуться в потрібний момент, немов у раю,

Без ієрархії, порядку і в безмовності.

Хай кожна душа піднімається,

Не важливо, де і чи фото в руці залишається.

Будинок буде в кущах захований,

приходить роздивитися його разом.

Ukrainians’ text below↓

Psychohistorical Journey No. 4. Antarctica, drift, timecode and schizoanalysis

29 June 2025. Berlin.

At 12:00, the participants of the Berlin group gathered near the watch repair shop U. Rödiger Uhrmacher (Schmausstraße 45, 12555 Berlin), next to the barrier marking the entrance to the forest. Harri Kraievets and Maksym Yaromlenko announced the rules of the walk: no mobile phones and no talking between stops. Tools were handed out: a film camera to Alina and a small notebook to Serhii to record events. One of the participants received a sealed Chinese envelope with an inscription that was to be read at exactly 1:15 p.m.

Two other groups set off at the same time as the Berlin group: one in Kyiv (Pushcha-Vodytsia) led by Teta Tsybulnyk, and one in Reading, England, led by Pavlo Kerestey. Harri Kraievets asked everyone to keep these two spaces in mind and try to head west. Harry Kraevets’ introductory text, ‘Antarctic Language,’ was read aloud. At 12:15 p.m., the group set off into the forest.

At 12:40 p.m., the first stop was made. Andriya read her text: ‘I am monolingual.’

At 12:55 p.m., the group was warned that they would soon leave Berlin and find themselves in Brandenburg. At 12:58 p.m., the border was crossed.

The second stop took place at 1:15 p.m. A participant opened a Chinese envelope and read the inscription: The time has come, because there is no future.

We continued our journey through the Das Naturschutzgebiet Erpetal nature reserve, located in the municipality of Hoppegarten, Märkisch-Oderland district, Brandenburg.

At the third stop, in a pavilion near a map of the reserve, the group was given blue and light blue markers, as well as a white sheet on which the participants created a ‘Map of Claims.’ The group walked along the edge of the forest and soon entered the thicket. Here, the fourth stop took place, at which Yevgeniya Belorusets read the text: ‘I am afraid of the approaching darkness.’ The fifth stop was in the middle of the forest, where the whole group silently thought about the other two groups for one minute.

After walking a little further, we made our sixth stop at 2:35 p.m. to practise singing together. This singing was supposed to start at 14:55 Berlin time, simultaneously with two other groups — in Kyiv and Reading — in the hope that they would also be on time and start singing with us: at 13:55 London time and 15:55 Kyiv time.

Maksym Yaromlenko rehearsed with the group and explained how to work with the score. Three sounds from German were used — Ä, ö, ü; three sounds from English — θθ, ðð, ww; and three from Ukrainian — ґ, і, г.

At 14:55, simultaneously with the groups in Kyiv (15:55) and London (13:55), the singing began. It lasted 5 minutes.

After singing together, the group set off to find a place to bury the letters and the seventh stop. The participants searched for a suitable place for about 15 minutes. Oleksandra Kadzevych found a place for the burial and put it to a vote. The location was chosen by joint vote — the vote was held twice. After choosing the location and preparing the holes, Tereza Yakovyna suggested that anyone who wanted to could say a final word for the letters. Several more participants joined in this ritual. Serhiy refused to bury the letters, preferring to burn them and scatter the ashes over the forest.

The last stop, the eighth, took place at 15:45. Here, Maksym Yaromlenko’s poem “In the world of evil” was read, and Valeria Broitman placed a statuette of Achilles on the ground, which she had received from Oleksandra Kadzevych during the walk — as a mark, as an intention to start the next walk from here.

Coordinates: 52°28’17.7‘N 13°38’38.2’E.

This marked the end of walk No. 4. Antarctica, drift, timecode and schizoanalysis.

Hosts: Harri Kraievets, Maksym Yaromlenko

Video documentation: Oleksandra Kadzevych

Participants: Seryozha Morzhov, Tereza Yakovyna, Yana Isaienko, Luk Polleit, Olha Sytnyk, Iryna Loskot, Alina Bolotskikh, Evgeniya Belorusets, Maryna Semenkova, Dzina and Kolja, Valeria Broytman, Andrėja Šaltytė, Anna Zinchenko, Ivan Oleksiak, Diego Agullo, Anna Zinchenko

Психоісторична подорож №4. Антарктида, дрейф, таймкод і шизоаналіз
29 червня 2025 року. Берлін.

О 12:00 учасники берлінської групи зібралися біля майстерні з ремонту годинників U. Rödiger Uhrmacher (Schmausstraße 45, 12555 Berlin), поруч зі шлагбаумом, що позначає вхід до лісу. Гаррі Краєвець і Максим Яромленко озвучили правила прогулянки: не користуватися мобільними телефонами та не розмовляти між зупинками. Були роздані інструменти: плівковий фотоапарат — Аліні, маленький блокнот — Серьожі, для фіксації подій. Одна з учасниць отримала запечатаний китайський конверт з написом, який слід було прочитати рівно о 13:15.

Одночасно з берлінською групою вирушили ще дві: у Києві (Пуща-Водиця) під керівництвом Teta Tsybulnyk  та в англійському Редінгу Pavlo Kerestey. Гаррі Краєвець попросив усіх тримати в голові ці два простори та намагатися йти на захід. Було зачитано вступний текст Гаррі Краєвця “Антарктична мова”. О 12:15 група рушила в ліс.

О 12:40 — перша зупинка. Андрея прочитала свій текст: «я Одномовна».

О 12:55 групу попередили, що незабаром вони покинуть межі Берліна й опиняться у Бранденбурзі. О 12:58 було перетнуто кордон.

Друга зупинка відбулася о 13:15. Учасниця розпечатала китайський конверт і зачитала напис: час прийшов, бо майбутнього не існує.

Ми продовжили рух територією природоохоронної зони Das Naturschutzgebiet Erpetal, що розташована в громаді Гоппегартен, район Märkisch-Oderland, Бранденбург.

На зупинці в альтанці (третя) біля карти заповідника групі було роздано сині та блакитні фломастери, а також біле простирадло, на якому учасники створили «Карту Претензій». Група пройшла вздовж узлісся й невдовзі заглибилася в хащі. Тут відбулася четверта зупинка, на якій Євгенія Бєлорусець прочитала текст: «Я боюсь насування темряви». П’ята зупинка була посеред лісу, де вся група мовчки думала про дві інші групи протягом однієї хвилини.

Пройшовши ще трохи, ми зробили шосту зупинку — для тренування спільного співу звуків — о 14:35. Цей спів мав розпочатися о 14:55 за берлінським часом одночасно з двома іншими групами — в Києві та Редінгу, з надією, що вони теж встигли вчасно й почали співати разом з нами: о 13:55 за лондонським часом і 15:55 за київським.

Максим Яромленко провів з групою репетицію й пояснив, як працювати з партитурою. Використовувалися три звуки з німецької мови — Ä, ö, ü; три звуки з англійської — θθ, ðð, ww; і три з української — ґ, і, г.

О 14:55, одночасно з групами в Києві (15:55) та Лондоні (13:55), розпочався спів. Він тривав 5 хвилин.

Після спільного співу група рушила шукати місце для поховання літер і сьомої зупинки. Приблизно 15 хвилин учасники шукали відповідне місце. Олександра Кадзевич знайшла місце для поховання та запропонувала на голосування. Шляхом спільного голосування було обрано місце — голосування проводилося двічі. Після вибору місця й підготовки ямок Тереза Яковина запропонувала: кожен, хто хоче, може сказати останнє слово для літер. До цього ритуалу долучилися ще кілька учасників. Сергій відмовився ховати літери, віддавши перевагу їх спаленню та розвіюванню попелу над лісом.

Остання зупинка, восьма, відбулася о 15:45. Тут було зачитано вірш Максима Яромленка “In the world of evil”, а Валерія Бройтман встановила на землю статуетку Ахілеса, яку їй під час прогулянки передала Олександра Кадзевич — як мітку, як намір розпочати наступну прогулянку саме звідси.
Координати: 52°28’17.7″N 13°38’38.2″E.

На цьому було оголошено завершення прогулянки №4. Antarctica, drift, timecode and schizoanalysis.

Ведучі: Гаррі Краєвець, Максим Яромленко

Відео-документація: Олександра Кадзевич

Учасники: Seryozha Morzhov, Tereza Yakovyna, Yana Isaienko, Luk Polleit, Olha Sytnyk, Ірина Лоскот, Аліна Болотських, Евгения Белорусец, Maryna Semenkova, Dzina and Kolja, Valeria Broytman, Andrėja Šaltytė, Anna Zinchenko,Іван Олексяк, Diego Agullo, Anna Zinchenko